Розвиток наглядових рад у комунальних закладах охорони здоров’я формує нову практику корпоративного управління. До їх складу залучають керівників університетів, медичних установ та інших фахівців, чий професійний досвід має посилити спроможність закладу. Проте саме професійні зв’язки кандидата можуть поставити під сумнів його незалежність.

Показовою є ситуація, коли керівник державного закладу вищої освіти претендує на статус незалежного члена наглядової ради комунальної лікарні, з якою університет має договірні та організаційні відносини. Наприклад, орендує приміщення, використовує лікарню як клінічну базу або направляє туди студентів та інтернів.

Сам по собі такий зв’язок не означає автоматичної заборони на членство. Однак юридична можливість участі ще не гарантує відсутності конфлікту інтересів.

Інтерес установи не завжди є приватним інтересом її керівника

Закон України «Про запобігання корупції» пов’язує конфлікт інтересів із наявністю в особи приватного майнового або немайнового інтересу, здатного впливати на об’єктивність чи неупередженість реалізації її повноважень.

Університет є окремою юридичною особою. Його керівник не стає засновником, учасником або бенефіціарним власником лише через займану посаду. Тому інтерес університету не можна автоматично прирівнювати до приватного інтересу керівника.

Водночас у конкретному питанні може виникнути немайновий приватний інтерес, пов’язаний зі службовою відповідальністю, професійною репутацією та інституційною зацікавленістю керівника. Особливо якщо рішення наглядової ради стосується договорів університету, користування приміщеннями, доступу до клінічної бази, роботи кафедр, студентів, інтернів або оцінки дій керівництва лікарні у відносинах з університетом.

Тому конфлікт інтересів необхідно встановлювати не за назвою посади, а за трьома взаємопов’язаними елементами:

За відсутності хоча б одного з цих елементів конфлікт інтересів не виникає.

Чому звичайного самовідводу може бути недостатньо

Для наглядових рад закладів охорони здоров’я діє спеціальне регулювання, встановлене постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2023 року № 1221.

Типове положення вимагає від члена наглядової ради завчасно розкривати інформацію про реальні та потенційні конфлікти інтересів, дотримуватися встановлених процедур і утримуватися від дій, здатних призвести до втрати незалежності. Виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів може стати підставою для припинення членства у наглядовій раді.

Самовідвід залишається необхідним заходом, але його ефективність залежить від характеру конфлікту. Якщо питання, пов’язані з університетом, виникають епізодично, належно оформлений самовідвід може зменшити ризики. Якщо ж такі питання становлять регулярну або істотну частину роботи наглядової ради, конфлікт може бути оцінений як системний. За таких обставин постає питання не лише про участь в окремому голосуванні, а й про можливість подальшого членства загалом.

Особливо вразливою є посада голови наглядової ради. Голова впливає не тільки через голосування, а й через формування порядку денного, організацію засідань, підготовку матеріалів, координацію комітетів, ініціювання перевірок та розгляду окремих питань. Тому головування може посилити ризик навіть тоді, коли особа формально не бере участі у конкретному голосуванні.

Формальна законність не усуває репутаційного ризику

Заява кандидата про відсутність конфлікту інтересів не стає недостовірною лише тому, що очолювана ним установа має договірні відносини із закладом охорони здоров’я.

Проте формальної відповіді може бути недостатньо. Якщо кандидат не розкриє свою посаду та характер відносин між установами, це може бути представлено як приховування обставин, важливих для оцінки його незалежності.

Для репутаційної атаки складна юридична конструкція не потрібна. Достатньо простого повідомлення: «керівник установи-контрагента контролює лікарню». Навіть якщо таке формулювання юридично неточне, воно здатне поставити під сумнів результати конкурсу, склад наглядової ради та доброчесність прийнятих нею рішень.

Значення має не тільки голосування

Верховний Суд виходить із того, що наявність конфлікту інтересів має підтверджуватися конкретними обставинами, а не припущеннями. Необхідно встановити, у чому саме полягає приватний інтерес, якими повноваженнями наділена особа та як цей інтерес може вплинути на реалізацію її дискреції.

Водночас участь у прийнятті рішення в умовах реального конфлікту інтересів може скомпрометувати рішення колегіального органу незалежно від того, чи був голос відповідної особи вирішальним.

Тому врегулювання конфлікту не повинно обмежуватися формальною відмовою від голосування. Особа також не має брати участі у підготовці матеріалів, обговоренні питання, формуванні проєкту рішення або впливати на позицію інших членів ради.

Незалежність має бути закладена у процедуру

Правильна модель починається не із самовідводу на засіданні, а з попереднього розкриття всіх істотних зв’язків.

До початку роботи кандидат має письмово повідомити про свій службовий статус і договірні або організаційні відносини між установами. Таке повідомлення не є визнанням конфлікту щодо всього членства. Воно фіксує обставини, які можуть створювати конфлікт у конкретних майбутніх питаннях.

Договір із незалежним членом і внутрішні документи наглядової ради повинні передбачати:

Якщо винагорода встановлюється індивідуальним рішенням керівника закладу, якого наглядова рада повинна контролювати, виникає додатковий ризик впливу на незалежного члена.

Незалежність — це не відсутність будь-яких професійних зв’язків. У складних системах охорони здоров’я та освіти повна ізоляція часто неможлива. Незалежність означає здатність вчасно виявити конфлікт, повністю розкрити його та виключити вплив приватного інтересу на рішення.

Саме тому остаточну відповідь щодо можливості членства потрібно шукати не у формальному переліку посад кандидата, а в змісті його повноважень, характері відносин між установами та питаннях, які реально розглядатиме наглядова рада.